Навіщо людині потрібно пізнати саму себе?

За загально буддистським світоглядом, першою з трьох основних отрут, через які виникають усі страждання і помилки людини в житті, є незнання її про свою власну природу.

В давнину на храмі Аполлона в Дельфах було накреслено вислів: «Пізнай самого себе». Вважалося, що цей вислів було передано від давньогрецького бога Зевса своєму синові Аполлону, який, згідно з міфами, і заснував цей храм. А оракул дельфійського храму в свою чергу провіщав істину, передану від богів людям. Філософ Сократ після відвідування дельфійського храму взяв цей вислів за основу свого філософського пізнання. Він звернувся до вивчення місця людини у світі, перенісши його, за висловом Цицерона, з небес на землю. 

Минуло чимало років з тих пір. Однак ставлення людини до свого місця в світі сьогодні далеко від сократівского. Небагато людей в усі часи були готові погодитися з тим фактом, що вони самі творять своє власне життя. 

Чому ж важко прийняти людині всю міру відповідальності за себе, звернутися передусім до самого себе? Коріння такої загальної нелюбові до поняття відповідальність широке і йде глибоко в людську історію. Нав'язувані принципи, становлення релігійних догм як основних в житті людей зводилися до постулату: “шукай ворогів своїх зовні себе. Май надію на милість вищих сил, не намагайся щось змінити у своєму житті. Бо все є провидіння, від тебе мало що залежить”. Рок, фатум, доля - похідні такого трактування людського існування. Звичайно, міркувати про те, правильно це чи ні, і що є істина в останній інстанції, - суперечливо. Так як не можна навести остаточних доказів, що підтверджують їх істинність або хибність. 

Але! Легше порівняти результати, які дає людині різний підхід до самовизначення себе в цьому світі. Якщо цей підхід робить людину щасливою, а її життя - повноцінним і наповненим, то підхід або принцип можна сміливо вважати вірним. Якщо ж ні, то підхід навряд має право на існування, якщо тільки людина не хоче все життя страждати і приймати ці страждання як природну даність. Тому можна порівняти: що дає людині позиція зняття з себе відповідальності за власне життя і позиція повного її прийняття. Іншими словами, куди звернений погляд - всередину людини, в її сутність, або ж навколо неї. 

Despiertos2

Бути чи не бути? 

Людина, яка повністю покладається на провидіння і живе за принципом «не ми такі, життя таке», сприймає всі події, що відбуваються в її житті як випадковість. Невдача, негаразди на роботі, в спілкуванні з оточуючими, особистому житті - все списує на невдалі обставини і погану долю. Спрямований у свій бік негатив сприймає як несправедливість і відчуває власне безсилля щось змінити в кращу сторону. 

У загальному і цілому, такий підхід по-іншому можна назвати позицією жертви. Жертви, яка звикла плакати, скаржитися і шукати ворогів навколо себе. Для неї світ сповнений небезпек і ворогів, будь-яка невідповідність особистих планів життєвим обставинам - є підступами фатуму, несправедливості і горезвісного закону підлості. Така ось безрадісна картина, що склалася в голові з народження. Все це - результат загальної омани відносного місця людини в навколишньому світі. 

Навпаки, іноді зустрічаються ті, хто хоча б частково приймає постулат про відповідальність і особистий вибір за власне життя. І готовий дивитися на навколишній світ як на відображення особистого внутрішнього світу, своїх поглядів на нього і людей в ньому. Хоча, звичайно, перша категорія є домінуючою. Що не дивно, бо всі ми вийшли з суспільства (християнського, - прим. "Аратти"), яке, в свою чергу, розвивалося за схожим напрямком протягом багатьох століть. Внаслідок чого серед людей так поширена позиція жертви і жертовності. 

Знімаємо маски 

Навіщо ж людині потрібно пізнати саму себе? Перш за все, це допоможе визнати відповідальність за власне життя. З позиції відповідальної людини вже легше розглядати життя як наслідок думок, закладених з дитинства програм, установок і догм. Життя - як відображення того, що людина всередині самої себе готова отримувати від нього, до чого вона внутрішньо налаштована, відносно чого упереджена і на які реакції запрограмована. 

Повноцінність і спроможність такого підходу підтверджується практикою. І той, хто, долаючи власний опір, здатний взяти на себе відповідальність за своє життя, бачить у навколишній дійсності не загрози і перешкоди, а нові можливості, в собі - творця власного життя

Повторимо давньогрецький вислів: «Пізнайте самого себе». Зніміть з себе маску жертви. І як тільки буде зроблений цей перший крок - покладена на власні плечі відповідальність за своє життя, - розчиниться в небуття жертовність. Адже ніхто, крім самої людини, не визначає якість її життя. Секрет сприйняття реальності прихований в ньому самому. У його думках, упередженнях, установках і т.п. Все це дивним чином створює фільтри сприйняття, через які ми бачимо світ таким, яким вже заздалегідь готові його побачити. Як тільки приймаєш на себе відповідальність, розуміючи, що світ є відображенням твого внутрішнього Я, і починаєш відповідно змінювати себе і своє ставлення до світу, то змінюється сама реальність. 

У цій новій реальності вже немає місця драматизму і надлому, звинувачень і горезвісного «полювання на відьом». Повертаючись до вислову Сократа, можна сказати: якщо ви хочете розібратися з власним життям, шукаєте причини, чому воно склалася так, як склалася, то пізнайте самого себе. І ви знайдете саме в собі те, що визначає саме вашу реальність. І тоді вже можна вирішувати, що робити далі, щоб перевести життя на якісно новий рівень.

Впевненість в собі необхідна кожній людині, адже впевненим у собі людям легше домогтися своїх цілей.

 Джерело: harmony.com.ua

Редакция приглашает читателей стать партнерами издания, устремленного в будущее. Давайте вместе протаптывать тропинку в светлый мир. Актуальную информацию отправляйте на электронный адрес. Вы также можете помочь нашему изданию, перечислив любую сумму на реквизиты сайта.