«Майже всіх піддавали тортурам». Що відомо про російський полон бійців «Азову» та їхнє звільнення?

Хто з українських військових повернувся з полону 22 вересня, а хто досі там залишається? Як Україні вдалося повернути командирів оборони «Азовсталі»? Що треба зробити для звільнення з російського полону решти українців, зʼясовував проєкт «Новини Приазов’я».


  • Україна повернула з російського полону 215 людей, 108 з них – військові полку «Азов». Про це в ніч на 22 вересня повідомив голова Офісу президента України Андрій Єрмак. За його інформацією, обмін відбувся у декілька етапів і у різних локаціях. Серед українців, які повернулися: військовослужбовці, прикордонники, поліцейські, моряки, нацгвардійці, бійці територіальної оборони, митники та цивільні особи. Також серед звільнених – 10 іноземців, які воювали за Україну, і яким погрожували стратою, додав голова Офісу президента. Вони вже перебувають столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді.

  • Єрмак зазначив, що Київ віддав Москві кума Володимира Путіна Віктора Медведчука, його обміняли на 200 людей. А 5 українських командирів – Сергія ВолинськогоСвятослава ПаламараДениса ПрокопенкаОлега ХоменкаДениса Шлегу, які керували обороною «Азовсталі», на 55 російських полонених.

  • Президент України Володимир Зеленський повідомив, що звільнені з російського полону командири до кінця війни перебуватимуть в Туреччині, під протекцією президента Реджепа Таїпа Ердогана.

  • Пізніше Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими опублікував повний список звільнених із російського полону в результаті обміну 21 вересня. Документ оприлюднено на сайті штабу.

  • Російське інформаційне агентство ТАСС із посиланням на міністерство оборони Росії 22 вересня повідомило, що до цієї країни повернулися військові російської армії, а також незаконних збройних угруповань «ЛДНР». В агентстві підтвердили, що українська сторона віддала Росії Віктора Медведчука.

Президент України Володимир Зеленський на початку червня повідомляв, що в російському полоні перебувають 2 тисячі 500 оборонців заводу «Азовсталь». Пізніше, у ніч на 29 липня, був зруйнований один із бараків виправної колонії в окупованому російськими силами селищі Оленівка на Донеччині. Загинули щонайменше 50 українських військовополонених, яких там утримували. Серед них могли бути і бійці «Азову». Україна досі не отримала офіційних списків загиблих військовополонених в Оленівці.

Перші повідомлення про обмін полоненими почали з’являтися пізно ввечері 21 вересня. Серед звільнених називали імена медика Катерини Поліщук з позивним «Пташка», старшого сержанта 36-ї бригади (відомого за фото з пораненою рукою) Михайла Діанова, голови патрульної поліції Маріуполя Михайла Вершиніна, автора фотографій з «Азовсталі» й фото у промені світла Дмитра Козацького та інших.

За словами представниці організації «Медійна ініціатива за права людини» і журналістки Тетяни Катриченко, особливістю цього обміну стало те, що він був здійснений у кілька етапів, і вперше частина полонених повернулася через Білорусь.

piddavali-torturam

«Цікаво, що цей обмін відбувся в кілька етапів, кількома частинами. Одна частина українських військовослужбовців була переміщена в Туреччину, а частина велика була повернута саме через Чернігівську область. Це вперше такий обмін, бо зазвичай через окупований Крим і Запорізьку область, а зараз через Білорусь», – зазначила правозахисниця.

На її думку, важливу роль у звільненні військовослужбовців відіграв тиск з боку їхніх родичів на українську владу та міжнародну спільноту.

«Я думаю, що українська влада має тягар відповідальності за події в Маріуполі, а саме за події на «Азовсталі». Коли президент Зеленський, як верховний головнокомандувач, віддав наказ про вихід з «Азовсталі», тоді у публічному полі звучали обіцянки звільнити якнайшвидше, родичі думали, що це буде звільнення найближчими днями після виходу. Але ми бачили, що так не ставалося, тиск з кожним днем, місяцем посилювався. Ми знаємо, що були сформовані потужні організації родичів військовополонених», – повідомила Катриченко.

Втім, те, що Україні вдалося повернути командування оборонців «Азовсталі», є заслугою перемовників, вважає експертка. Катриченко зазначила, що вагому роль у перемовинах відіграли інші країни, громадяни яких також воювали на боці України та перебували в російському полоні.

«Ми бачимо, хто брав участь у цьому обміні, наприклад за посередництва Саудівської Аравії. І не будемо забувати, що в цей обмін потрапили 10 іноземних громадян, зокрема Великобританії. Коли Великобританія розуміє, що там є її громадяни, яких можуть стратити, вони активніше борються за їхнє визволення, а тут вже майстерність – як домовитись, за якою формулою їх визволяти. Я не хочу сказати, що українські військовослужбовці потрапили в цей обмін тільки завдяки наполегливості Сполучених Штатів чи Великобританії, але якась доля їх зусиль також є», – зауважила правозахисниця.

piddavali-torturam 2

«Змучений, худий, сивий»

Мати заступника командира полку «Азов» Святослава «Калини» Паламара Лідія у коментарі «Новинам Приазовʼя» розповіла, що новина про звільнення сина з полону була несподіваною.

«Це була радість несподівана, ми не знали. Син додзвонився в першу чергу до свого сина, до невістки моєї, він подзвонив туди, почув голос і просив передати мамі, що живі, слава богу, вдома, не в полоні. Все! І це велика радість. Ми дивилися до ранку всі передачі, бачили пресконференцію пряму міністра внутрішніх справ і як вони спілкувалися з нашим президентом, ми це все бачили по телебаченню, до 4 ранку ми не спали. Ми дуже горді за нього, раді й хочемо, щоб всі наші хлопці, які в полоні, повернулися до своїх сімей», – зазначила жінка.

Мати «Калини» також розповіла, що їй відомо про стан здоров'я сина.

«Коли Тонєчка (дружина сина – ред.) спиталася: «Як ти?» Він сказав: «Дуже змучений». Ну по фото видно, що він дуже змучений, худий, сивий. Але я бачила фотографію в фейсбуці, де він з телефоном – це є радість, тому що він чув голос рідної жінки, сина, я думаю, що ми теж зідзвонимось, буде така можливість, він обов'язково передзвонить нам», – розповіла жінка.

Лідія Паламар зазначила, що протягом всього періоду полону вона не знала, де саме перебуває її син і коли його можуть звільнити.

«Слава богу, дочекалися, ми вірили, що вони повернуться, але коли – не знали. Ми чомусь думали, що командирів будуть обмінювати в останню чергу, ми знали, що вони в Росії. Ми не знали 100%, де можуть бути вони. Запитували, чи в Оленівці? В Оленівці – ні, тому що, коли теракти були, сказали, що наших там немає. Було в ЗМІ написано, що вони десь розкинуті: хто в Ростові, хто в Таганрозі, хто в Грозному. Це для нас страшно було», – розповіла жінка.

Свобода після смертельного «вироку»

Один із іноземців, які також були звільнені з російського полону, марокканець Брагім Саадун. Раніше він отримав смертний вирок від незаконного збройного угруповання «ДНР». Його друг, Муіз Авгонзода, у коментарі «Новинам Приазов’я» розповів, що до кампанії зі звільнення військового було залучено багато людей.

piddavali-torturam 3

«Весь процес проходив дуже інтенсивно, ми почали його в червні та створили кампанію з його порятунку. У нас було багато людей, які над цим працювали, у нас вийшло в цей процес втягнути свого адвоката. Ми всі разом працювали над цим, вже вдалося вийти з ним на зв’язок, писати листи, врешті ми навіть їжу йому доставляли з одягом і от отримали новини про те, що його визволив принц Саудівської Аравії», – повідомив Авгонзода.

Зараз Саадун перебуває в Саудівській Аравії, каже його друг.

«Останню новину, яку ми отримали, це було те, що він знаходиться в медичному центрі, його оглядають і ми все чекаємо, поки він вийде на зв’язок», – поділився чоловік.

Друг військового зазначив, що так званий «судовий процес» незаконного угруповання «ДНР» у справі Саадуна та інших іноземців досі тривав.

«Їм вже винесли вирок, ми бачили всі ці рішення «суду» й так далі, вони були засуджені до смертної кари, ось в останні тижні ми почали апеляцію. Вже були нові слухання, почався конституційний період і у підсумку весь цей процес зламався. Приходить Саудівська Аравія та визволяє одразу десятьох», – розповів Авгонзода.

«Знущалися навіть під час перевезення»

Колишній командир полку «Азов», офіцер Сил спеціальних операцій Максим Жорін розповів «Новинам Приазовʼя», що йому відомо про те, в якому стані зараз перебувають звільнені з полону побратими.

piddavali-torturam 4

«Практично всім, кого забрали, потрібна медична допомога, майже всі піддавалися тортурам, знущанням. Більшість тих, кого забрали, через те, що був брак їжі довгий час, – у них великі проблеми зі здоровʼям. У деяких людей є втрата ваги, навіть по 50 %», – розповів він.

«Тому зараз почнеться такий непростий процес відновлення, але з іншої сторони, – це вже дрібниці. Вони вже в українських руках, руках українських лікарів і тому немає сумнівів, що вони надзвичайно швидко всі повернуться до нормального стану. Треба розуміти, що декого останній раз вчора катували або знущалися. Над деякими знущалися навіть під час перевезення до місця передачі, де мала їх забрати українська сторона», – стверджує Жорін.

В червні рідні полонених розповідали Радіо Свобода, що їх запевняли про відсутність тортур над «азовцями».

piddavali-torturam 5

Разом із цим екскомандир «Азову» відзначив високий бойовий дух звільнених полонених.

«Бойовий дух надзвичайно високий. Як я вже казав, це стосується абсолютно всіх, кого ми забрали. Навіть є ті, хто вже просять видати їм форму для того, щоб повернутись у стрій», – зазначив офіцер.

Також Жорін розповів, що, на його думку, потрібно робити для звільнення решти українських полонених.

«Я абсолютно впевнений, що найважливішим фактором є перемоги на полі бою. В тому числі і цей обмін вдався, не можна його розглядати виключно як лінійний обмін людей на людей. Це була складна комплексна операція, на яку впливала величезна кількість речей. Сьогодні ми концентруємося на тому, щоб перемагати на полі бою, та зосереджуємо зусилля на тому, щоб повернути всіх інших. Більшість, на жаль, ще знаходяться в полоні», – зазначив військовий.

«Росія відтягує процес обміну «азовців»

Один із тих, хто перебував на «Азовсталі» та не повернувся з російського полону 22 вересня – військовий родом із Макіївки Євген Чуднецов. Його друг, Володимир Фомічов, у коментарі «Новинам Приазов’я» розповів, що зараз Чуднецов перебуває в полоні вже вдруге. Вперше це сталося 2015 року. Тоді українська сторона змогла його повернути лише за три роки, під час обміну у грудні 2018 року.

«Його взагалі хотіли (незаконне збройне угруповання – «ДНР» – ред. ) засудити до смертної кари. Вони хотіли робити з ним такий образцово-показовий процес. Потім туди втрутилася наша держава, Червоний Хрест і таке інше. Я знаю, вони дуже просили, щоб не було смертної кари. І вони замінили смертну кару на позбавлення волі на 30 років суворого режиму й це фактично врятувало Євгену життя», – пояснив Фомічов.

Після повернення з полону у 2018 році Чуднецов пройшов реабілітацію та знову повернувся на фронт, – розповідає його товариш. 

«Євген, звичайно, подався до Маріуполя, був на заводі «Азовсталь» і він виходив з усіма, фактично, так його взяли в полон. Наскільки мені сьогодні повідомили, він живий, тому що у мене насправді були питання, чи взагалі він живий. Ви ж розумієте, що йому перший раз хотіли винести смертну кару, що йому могли зробити іншим разом, навіть невідомо», – зауважив чоловік.

Фомічов, який теж свого часу перебував у полоні незаконного угруповання «ДНР», вважає обмін, який стався 22 вересня, успіхом української сторони.

«Поміняти командирів «Азову» це дуже важливо і дуже важко. Ми також повинні розуміти, що з «Азовсталі» вийшло десь 2,5 тисячі людей, всі вони знаходяться зараз у полоні. І коли міняють 215 з 2,5 тис., звичайно, нам здається, що це дуже мало, але це дуже велика цифра», – наголосив друг полоненого.

На думку військового, українська держава хоче виміняти всіх полонених з «Азовсталі», але Росія в цьому не зацікавлена.

«Полонені – це можливість впливати на українське суспільство, яке є більш демократичним і де життя цінується більше, ніж в Росії. Тому вони цей процес будуть відтягувати як можуть. Бо це можливість впливати на родини, родини впливають на владу і таке інше. Це, фактично, політичний вплив і тут питання не до української держави, зради тут немає», – зауважив Фомічов.

«Надія, що переговорний процес пішов»

Мати одного з військових полку «Азов», який поки що не повернувся з полону, пані Наталя, яка попросила не публікувати свого прізвища, у коментарі «Новинам Приазов'я» висловила сподівання, що переговорний процес розблоковано, тож і інші українські військові з часом теж зможуть повернутися додому.

«На жаль в цей обмін він (син Наталі – ред.) не потрапив, але в нас є надія. Це перший обмін такий масштабний після теракту в Оленівці, майже через півтора місяця, та він великий – 215 людей. Це дає нам надію, що переговорний процес пішов і що будуть наші хлопці та дівчата повертатися додому», – поділилася жінка.

Вона зазначила, що родичі військових продовжують контактувати з координаційним штабом із питань поводження з військовополоненими.

«Ми шукаємо варіанти як розв'язати проблеми разом, а ГУР роблять свою роботу, ми це бачимо, хоч би що там було – це факт, ми це побачили», – сказала мати полоненого.

«Свідки воєнних злочинів»

Директор Агентства розвитку Приазов'я, політолог Костянтин Батозський зазначив, що українські військові, які повернулися з полону, є свідками воєнних злочинів Росії і вже скоро зможуть про це розповісти.

piddavali-torturam 6

«По-перше, ці люди розкажуть нам абсолютно жахливі історії про те, як росіяни поводяться з військовополоненими. У нас ні в кого немає ілюзій, що російське командування, російські військові, російські тюремні керівники є воєнними злочинцями. Все, що вони вчиняли стосовно наших полонених, є воєнним злочином, який насамперед має бути задокументовано, зафіксовано для подальшого юридичного переслідування всіх цих людей», – наголосив Батозський.

Також, на думку політолога, важливим є те, що військові, які повернулися, мають унікальний військовий досвід.

«Ми отримали назад вкрай талановитих командирів, «азовців», які дуже потрібні нашій армії. Не як активні військові, як вихователі, тренери, ментори, наставники. Досвід цих людей є абсолютно неймовірним, це справжні герої і, я впевнений, що вони будуть спроможні навчити ще дуже багато українських воїнів чомусь дуже корисному і важливому», – запевнив експерт.

Так, один із тих, хто повернувся з російського полону – керівник патрульної поліції Маріуполя Михайло Вершинін. Батозський розповів, ким був для міста цей поліцейський

«Михайло Вершинін – це людина абсолютно нової генерації Донбасу, це людина сама з Донецька, яка у 2014 році стала на захист батьківщини. Але потім перебрався до Маріуполя, взяв участь у публічному конкурсі на зайняття посади керівника патрульної поліції міста та цей конкурс виграв. І був справжнім місцевим шерифом, якого всі знали, всі поважали та всі любили», – нагадав політолог.

Батозський впевнений, що участь Вершиніна в патрульній поліції та її незламність у Маріуполі доводить вдалість розпочатої реформи.

«Потрібен медійний тиск»

Батозський зазначив, що для звільнення решти полонених українська сторона має залучати якомога більше країн-посередників.

«На жаль, тут немає жодних чарівних механізмів, це кропітка, тривала, довга і часто вкрай непублічна робота, яка любить тишу. Я бачу, яких зусиль держава доклала для повернення наших бранців додому. Ніколи раніше ми не залучали настільки широке коло світових лідерів для допомоги нам і те, що зараз вийшло, – воно добре показує, які механізми працюють. Тобто, ми і надалі маємо залучати будь-яких посередників», – зауважив експерт.

Аналітик фонду «Повернись живим» Марія Кучеренко зазначила, що в подальшій боротьбі за звільнення інших українських полонених важливим є медійний тиск.

piddavali-torturam 8

«Те, що вдалось зараз з захисниками, захисниками «Азовсталі», це вдалось, багато в чому, через наш медійний тиск, через тиск суспільства. Через тиск родин цих захисників, які об’єднувалися, виходили на міжнародні майданчики і робили все, щоб їх близькі були публічні, щоб їх історії чув світ. Ось це і буде наша задача найближчим часом», – наголосила Кучеренко.

Кучеренко зазначила, що проведений обмін полоненими викликав хвилю зневіри серед росіян.

«Те, що вдалось зараз з захисниками, захисниками «Азовсталі», це вдалось, багато в чому, через наш медійний тиск, через тиск суспільства. Через тиск родин цих захисників, які об’єднувалися, виходили на міжнародні майданчики і робили все, щоб їх близькі були публічні, щоб їх історії чув світ. Ось це і буде наша задача найближчим часом», – наголосила Кучеренко.

Кучеренко зазначила, що проведений обмін полоненими викликав хвилю зневіри серед росіян.

«Якщо ми продивимось усі ці телеграм-канали росіян, афілійовані з російськими силовими структурами, з Міноборони (Росії – ред.) і з іншими, але не ФСБшну гілку, то ми побачимо, що вчора була відверта зневіра у своїй стороні з їхнього боку.

Було відверте роздратування тим, що ті командири, яких просто дегуманізувала російська пропаганда з усіх сил, стверджуючи, що вони якісь там «нацисти», втілення зла на землі, це втілення супротивника, персоніфікація супротивника, їх просто віддали в рамках обміну полоненими. І за кого? За Медведчука! Тобто, там вчора була неконтрольована істерика насправді», – підкреслила Кучеренко.

Вона вважає, що саме російська сторона заплатила в цьому обміні «дорожчу ціну».

  • У травні після кількох місяців оборони Маріуполя кілька сотень українських бійців взяли в полон. Як наголошували у спільній заяві сили безпеки та оборони України, така «операція з порятунку 2,5 тисяч захисників Маріуполя була єдиним можливим варіантом», альтернативи на кшталт екстракшн не було, а вибір був між операцією з порятунку (згода на полон) і загибеллю на «Азовсталі».

  • Російська сторона кілька разів заявляла про намір судити бійців українського добровольчого полку «Азов», які, серед інших, були захисниками Маріуполя.

  • На початку серпня в Росії «Азов» заборонили і визнали терористичною організацією.

  • Ватажок угруповання «ДНР» Денис Пушилін заявив, що перший «трибунал» над українськими військовими у Маріуполі організують до кінця літа, але цього не сталося.

 Джерело: radiosvoboda.org

Редакция приглашает читателей стать партнерами издания, устремленного в будущее. Давайте вместе протаптывать тропинку в светлый мир. Актуальную информацию отправляйте на электронный адрес. Вы также можете помочь нашему изданию, перечислив любую сумму на реквизиты сайта.